Василий Симоненко - слова истины

Як не крути,
на одне виходить,
слід би катюгам давно зазубрить:
можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!

***   ***   ***   ***

 Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити,
З тобою б розквитався без жалю:
Я б побажав тобі когось отак любити,
Як я тебе люблю.

***   ***   ***   ***
 
Де  зараз  ви,  кати  мого  народу?
Де  велич  ваша,  сила  ваша  де?
На  ясні  зорі  і  на  тихі  води
Вже  чорна  ваша  злоба  не  впаде.

Народ  росте,  і  множиться,  і  діє
Без  ваших  нагаїв  і  палаша.
Під  сонцем  вічності  древніє  й  молодіє
Його  жорстока  й  лагідна  душа.

Народ  мій  є!  Народ  мій  завжди  буде!
Ніхто  не  перекреслить  мій  народ!
Пощезнуть  всі  перевертні  й  приблуди,
І  орди  завойовників-заброд!

Ви,  байстрюки  катів  осатанілих,
Не  забувайте,  виродки,  ніде:
Народ  мій  є!  В  його  гарячих  жилах
Козацька  кров  пульсує  і  гуде!