Коли хвилює щось мене За відповіддю, я іду до Бога- вірш про віру

Я знаю відповідь далеко не на все
І часто в душу закрадається тривога,
Але коли хвилює щось мене
За відповіддю, я іду до Бога,

Постійно дякую йому за все,
За те, що він дозволив мені жити,
За те добро, що у душі живе,
За те, що я навчилася любити,

Буває часом, що життя складе
Неначе пазли не складається до купи,
Мені у серці щось шепоче: «Все мине,
ти тільки не здавайся, давай руку…»,

Я знову йду в перед, лише в перед
І серце відкриваю для нового,
І я живу, а за спиною силует
Неначе береже мене від злого,

Сьогодні знов подякую за все
Тихесенько за рідних помолюся,
Нехай завжди Господь їх береже,
Найбільше в світі я за них боюся…

Буд ласка Боже їм здоров’я посилай,
Нехай в них все складається як треба
І мою руку Ти не відпускай,
Я знову тихо молюся до Тебе…

Вірш Василя Симоненко

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.