"Раз я взувся в чобітки" стихотворение из детства моего

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.
Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.
Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”
Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Украинский стишок про зиму

Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І вселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяв, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
- Ой, зима, зима, зима!

Стихотворение про Зиму

Стоит  ли  зимам  с  их  холодом
Строки  стихов  посвящать?
Все  бы  им  зелено-молодо
Злом  непогоды  стращать.

Зимам  с  их  днями  морозными
Оды  метели  поют.
Снежные  вьюги  скабрёзные
Лезут  в  домашний  уют.

Только  зима  мне  не  нравится.
Что  поэтичного  в  ней?
Ёлка,  пожалуй,  красавица,
Вспышки  бенгальских  огней.

Да,  ещё  иней  узорами
Шьёт  на  оконном  стекле
Сказки  с  блестящими  взорами,
Что  всех  на  свете  белей.

Лес,  что  снегами  усыпан  весь  -
Тоже  красив,  величав,
Словно  короной  увитый  лес,
Спит  сном  начала  начал.

Санками  радуют,  лыжами,
Зимы,  и  блеском  катков.
Эх!  Напишу-ка  я  книжицу,
Зимних,  пожалуй,  стихов!

Другие стихи про зиму:

Белая береза под моим окном

 

Стихи зимние

 

Снег

Белая береза под моим окном

Белая береза
Под моим окном
Принакрылась снегом,
Точно серебром.
На пушистых ветках
Снежною каймой
Распустились кисти
Белой бахромой.
И стоит береза
В сонной тишине,
И горят снежинки
В золотом огне.
А заря, лениво
Обходя кругом,
Обсыпает ветки
Новым серебром.

Стихи зимние

Мама! глянь-ка из окошка -
Знать, вчера недаром кошка
Умывала нос:
Грязи нет, весь двор одело,
Посветлело, побелело -
Видно, есть мороз.

Не колючий, светло-синий
По ветвям развешен иней -
Погляди хоть ты!
Словно кто-то староватый
Свежей, белой, пухлой ватой
Все убрал кусты.

Уж теперь не будет спору:
За салазки да и в гору
Весело бежать!
Правда, мама? Не откажешь,
А сама, наверно, скажешь:
"Ну, скорей гулять!"